Є дати, які не просто нагадують про минуле – вони формують основу нашої історичної пам’яті та національної свідомості. Саме такою для України є день перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі. Цьогоріч українці вшановують 165-ті роковини події, яка стала не лише виконанням останньої волі Кобзаря, а й одним із найважливіших символічних актів повернення – повернення Тараса Шевченка додому, в Україну.
Для Шевченкового університету ця дата має особливе значення. Університетська спільнота щороку вшановує пам’ять свого духовного наставника. Цьогоріч до урочистих заходів долучилися студенти, викладачі та співробітники КНУ імені Тараса Шевченка на чолі з першим проректором Миколою Погорецьким, а також Спілка випускників та Первинна профспілкова організація.
На Чернечій горі у Каневі університетська акція розпочалася символічно: легендарна Народна хорова капела «Дніпро» виконала «Заповіт». Саме тут, де слово Шевченка назавжди поєдналося з українською землею, представники Шевченкової родини поклали квіти до могили Кобзаря.
Під час виступу перший проректор КНУ Микола Погорецький наголосив, що для університету ім’я Шевченка – це не лише назва, а ціннісний дороговказ: «Для кожного представника Шевченкової родини це прагнення до свободи, незалежності, можливості відстоювати людську гідність, верховенство права і всі ті принципи, які сповідував Великий Кобзар».
Окремо він підкреслив, що можливість сьогодні вшановувати пам’ять Тараса Шевченка українці мають завдяки захисникам України, та закликав присутніх хвилиною мовчання вшанувати полеглих героїв.
У своєму вітальному слові Андрій Запека, представник Студентського парламенту КНУ, наголосив, що для сучасного покоління Шевченко залишається не лише історичною постаттю, а системою цінностей, що продовжує жити у кожному українцеві.
Професорка, завідувачка Кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Оксана Сліпушко наголосила, що університетська делегація стала частиною великого духовного паломництва до місця, де здійснилася остання воля Кобзаря: «Сьогодні нас чує Канів, сьогодні нас чує Україна і сьогодні нас чує Тарас Шевченко. Ми – представники університету, який носить ім’я Шевченка, прийшли вклонитися пам’яті Тараса Шевченка і вшанувати річницю його перепоховання і повернення в Україну». Пані Оксана наголосила, що «Шевченківський вектор був і залишається вагомою складовою державної політики та національної ідентичності. А Шевченків Університет гідно продовжує й розвиває традиції Кобзаря, виконуючи його заповіт».
Особливої атмосфери події додали виступи студенток Кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості, які декламували вірші Шевченка українською та англійською мовами. А завершальним акордом стало виконання капелою пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» – як символу незмінної шани й відданість словам українського Генія.
Варто додати, що напередодні пам’ятної дати Кафедра історії української літератури, теорії літератури і літтворчості та Всеукраїнський навчально-науковий центр шевченкознавства ННІ філології КНУ провели Круглий стіл «Борітеся – поборете». Захід став простором для осмислення постаті Кобзаря, його спадщини та значення для української історичної пам’яті. Круглий стіл об’єднав науковців, культурних діячів і шевченкознавців навколо розмови про зв’язок Шевченка з Україною, Університетом і сучасністю, а також завершився нагородженням переможців конкурсу «Мій Шевченко».
Для України Шевченко – більше, ніж поет. Це голос свободи, гідності та правди. Це людина, яка задовго до появи незалежної держави сформулювала сенси, на яких вона тримається й сьогодні: любов до Батьківщини, боротьбу за свободу та право народу бути собою. Минуло 165 років відтоді, як Тарас Шевченко повернувся в Україну. Та його голос, його слово і його заповіт продовжують єднати покоління.
За матеріалами Центру комунікацій КНУ імені Тараса Шевченка